Это стихотворение я когда то посвятил памяти тех, кто погребен на Немецком кладбище Москвы. Это многие философы, писатели, художники и религиозные деятели и даже святые, дорогие сердцам многих русских людей. Особо среди них дороги моему сердцу такие светочи как св. праведный Алексей Мечёв, старец Захария (Зосима), Михаил Пришвин, Виктор Васнецов, доктор Фёдор Петрович Гааз. До сих пор на могилах старца Захарии, игумении Фамари Марджановой и митрополита Трифона Туркестанова собираются огромные толпы народа.
Смиренное кладбище тихо спит,
О многих судьбах молчит гранит.
Темной чередою стоят кресты,
Под ними вялые лежат цветы.
В старых могилах истлевшие кости,
К ним часто приходят потомки в гости.
В шумные, праздничные, солнечные дни
Шумом сон предков тревожат они.
А ночью на кладбище тихо и мрачно,
Торчат часовни как старые башни.
Шорох листьев как шопот умерших
И светит луна как костер догоревший.
Комментарий автора: Это небольшое стихотворение я посвящаю всем, нашедшим упокоение на Введенском (Немецком) кладбище города Москвы
Константин Белов,
Москва, Россия
Константин Юльевич Белов родился в Москве в 1972 году. В 1994 г. окончил Московский авто-механический институт, в 1999 г. окончил Институт рынка недвижимости. В 2008 году сдал экзамен на звание Патентный поверенный РФ.
Прочитано 4709 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
